Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2014 року Справа № 916/301/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. - головуючого, Коваленка В.М., Куровського С.В. - доповідача,за участю представників:

ДПІ у Печерському районі - Посвистака С.М. (дов. від 04.12.2013),

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаффер Менеджмент"

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.05.2014

у справі № 916/301/14 господарського суду Одеської області

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаффер Менеджмент"

про визнання банкрутом,

встановив:

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.02.2014 порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаффер Менеджмент" на підставі ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, зобов'язано ДПІ у Приморському районі м. Одеси провести позапланову перевірку товариства та надати суду відповідний акт.

Постановою господарського суду Одеської області від 25.02.2014 (суддя Лепеха Г.А.) визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) "Лаффер Менеджмент", відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено голову ліквідаційної комісії Муртіщева А.А.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.05.2014 (колегія суддів у складі: Пироговський В.Т. - головуючий, Лавриненко Л.В., Філінюк І.Г.) постанову господарського суду Одеської області від 25.02.2014 скасовано, провадження у справі припинено.

В касаційній скарзі ТОВ "Лаффер Менеджмент" просить постанову суду апеляційної інстанції від 21.05.2014 скасувати, залишити в силі постанову суду першої інстанції від 25.02.2014. В обґрунтування посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права, а саме ст.ст. 1, 95, 114 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". ст.ст. 91, 106 ГПК України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Постанова господарського суду першої інстанції від 25.02.2014 про визнання боржника банкрутом мотивована тим, що майна боржника недостатньо для задоволення вимог кредиторів у повному обсязі.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції, господарський суд апеляційної інстанції виходив з того, що ліквідаційною комісією ТОВ "Лаффер Менеджмент" не було додержано вимог закону щодо дотримання порядку ліквідації юридичної особи, встановленого ст. 60 ГК України та ст. 111 ЦК України, яка передує зверненню до суду із заявою про порушення провадження по справі відповідно до ст.95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", зокрема, щодо повідомлення органу ДПІ про припинення платника податків для здійснення перевірки фінансово-господарської діяльності підприємства.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Ст. 95 Закону передбачені особливості застосування процедури банкрутства до боржника, що ліквідується власником.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.11 Закону, боржник зобов'язаний звернутись в місячний строк до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство у разі, якщо під час ліквідації боржника не у зв'язку з процедурою банкрутства встановлено неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі.

Згідно зі ст. 95 Закону якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

У зв'язку з цим необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника в порядку ст. 95 Закону є дотримання вимог цивільного та господарського законодавства щодо добровільної ліквідації юридичної особи, які полягають у наступному: прийняття рішення власником майна (або органом, уповноваженим управляти майном) боржника про звернення боржника до господарського суду із заявою; проведення аналізу активів боржника у вигляді проведення інвентаризації наявного майна (у тому числі переданого у заставу майна), його належної оцінки та оцінки грошових коштів на рахунках боржника; аналіз пасивів боржника шляхом публікації оголошення згідно з вимогами ч.ч. 2, 5 ст. 105 ЦК України, а також повідомлення явних кредиторів персонально у письмовій формі про ліквідацію юридичної особи боржника (ч. 3 ст. 60 ГК України) з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості, у тому числі по податках, зборах (обов'язкових платежах); проведення аналізу активів та пасивів боржника є підставою складення проміжного ліквідаційного балансу, який додається до заяви боржника відповідно до п. 3 ст. 11 Закону про банкрутство; повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства - ч. 7 ст. 111 ЦК України та ч. 3 ст. 60 ГК України.

Наявність вказаних обставин, що мають бути підтверджені відповідними доказами, має істотне значення, оскільки, як вже було зазначено вище, є підставою та передумовою для звернення ліквідатора (ліквідаційної комісії) із заявою про порушення справи про банкрутство в порядку ст. 95 Закону.

Проте суд першої інстанцій зробив висновок про правомірність визнання Боржника банкрутом в порядку норм ст. 95, не звернувши уваги на визначені вище обставини та порушивши норми ст.ст. 105, 110, 111 ЦК України, ст. 60 ГК України та ст. 11 Закону про банкрутство.

Як було встановлено господарським судом апеляційної інстанції, згідно із витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (арк. справи 54), керівником товариства є Муртіщев Андрій Андрійович.

З витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб підприємців складеному станом на 12.09.2013 та оригіналом витягу складеним станом на 17.12.2013 вбачається, що місцезнаходженням ТОВ "Лаффер Менеджмент" є: 65026, Одеська область, м. Одеса, вул. Грецька, буд. 19.

Вказаними витягами підтверджується, що товариство знаходиться на обліку в ДПІ у Печерському районі м. Києва. (а.с. 7, 54).

Відповідно до ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний повідомляти контролюючим органам за місцем обліку такого платника про його ліквідацію або реорганізацію протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення.

За приписами ч. 8 ст. 45 Бюджетного кодексу України, у разі зміни місцезнаходження суб'єктів господарювання - платників податків сплата визначених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів) після реєстрації здійснюється за місцем попередньої реєстрації до закінчення поточного бюджетного періоду.

Проте, як встановлено судом апеляційної інстанції, ТОВ "Лаффер Менеджмент" заява про припинення платника податків за формою № 8-ОПП направлена не за місцем обліку в ДПІ у Печерському районі м. Києва, а до ДПІ у Приморському районі м. Одеса (а.с. 51). Це позбавило останню вчасно здійснити податкову перевірку боржника та у разі виявлення податкового боргу звернутися до нього з грошовими вимогами.

Зазначене свідчить про те, що складення наданого у справі проміжного ліквідаційного балансу Товариства відбулось з порушенням норм ч. 8 ст. 111 ЦК України, оскільки пасив боржника не міг бути повністю сформований.

Належним чином перевіривши матеріали справи, давши належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін, відповідно до ст.ст.99-101 ГПК України Одеський апеляційний господарський суд, дійшов до правильного висновку, що справа про банкрутство ТОВ "Лаффер Менеджмент" за ст. 95 Закону порушена передчасно, за відсутності належних доказів, що підтверджують дотримання боржником здійснення позасудової процедури ліквідації юридичної особи, передбаченої ст.ст. 105, 110, 111 ЦК України, ст. 60 ГК України, а тому обґрунтовано припинив провадження по справі.

За таких обставин справи, доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, а тому оскаржувана постанова цього суду підлягає залишенню без змін, як така, що відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаффер Менеджмент" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.05.2014 по справі № 916/301/14 залишити без змін.

Головуючий Ткаченко Н.Г.

Судді Коваленко В.М.

Куровський С.В.